Казка №46 // Діда дача

Діда дача

-Тату, а правда, що дача, на яку ми ходимо - діда?
-Так, доню! Тільки дідусь не твій, а мій...
-Твій? У тебе теж був дідусь?
-Ну звичайно ж ... У мене є батьки, а у моїх батьків теж були батьки і їх то величають бабусями і дідусями ...
-Так це була дача дідуся, і він віддав її тобі?
-Ну не зовсім те й віддав... Дідусі та бабусі вже немає давно, а дача та пам'ять про них залишилася...
-А що ти пам'ятаєш про своїх бабусь та дідусів?
-У мене було дві бабусі та два діди!
-Так?
-Так, у моєї мами батьки та у мого батька батьки...
-А, Тепер зрозуміла!
-Так ось, дідусь дуже любив цю дачу! За кожним кущиком доглядав, кожну вічко беріг...
-Такий акуратний був?
-Дуже уважний! І не дарма... У нього завжди були великі врожаї, на всіх вистачало...
-Розкажи ще про бабусь і дідусів!
-Замість паркану, у дідуся на дачі була – малина! Арка, на всю довжину дачі, була з найсмачнішого винограду... Три здорові та смачні дерева вишні та одне дерево черешні... Але який був величезний урожай щороку...
Дід усіх нас навчив правильно рвати малину, вишню, черешню.
Він багато чого нас навчив...
-Такий розумний дідусь був...
-Розумний і строгий ... А ось бабуся ...
-А Що вона?
-Вона з нас з усіх порошинки здувала, добра дуже була... Завжди пригощала найсмачнішими пирогами, пельменями і завжди купувала морозиво...
-А чому зараз на дачі немає вишні з черешнею?
-Вишні та черешня постаріли, довелося їх спиляти ... Зате у нас скоро буде новий сад ...
-Батько...
-Так ...
-Ти ж нікому не віддаси дідову дачу?
-Віддам звичайно!
-Як? Кому?
-Тобі, дурненька, тобі ...
-Я доглядатиму акуратно ...
-Будеш звичайно!
Ось і казці кінець!
А хто читав – молодець!