"My photo memories": Такий щасливий день народження
Привіт усім,
я обожнюю конкурси, а тому вдруге доєднуюсь до "My photo memories". Я людина доволі сентиментальна, а тому фотографії з різних моментів мого життя є надзвичайно цінними для мене і я періодично переглядаю їх.
Сьогодні хочу поділитися з вами спогадами, закарбованими у світлини з дня народження мого друга.
Здавалося б, що може бути такого цінного та особливого у звичайних посиденьках на день народження?
А от що:
Раніше всі свята сприймалися як даність, адже кожен із нас думав, що це буде тривати завжди. У підліткові роки ти особливо не задумуєшся над суттю речей і вважаєш, що твої нинішні друзі будуть із тобою завжди. А потім проходить декілька років і всі ви роз'їжджаєтесь по різних містах, створюєте нове оточення і більше або ж взагалі не бачитесь, або спілкуєтесь рідко. Значні корективи також внесла війна. І тут у кожного своє: чиїсь близькі далеко закордоном, хтось воює на фронті, а хто, на жаль, загинув. Оставини бувають різні.
І от, зараз у мене інше життя, ніж було ще рік тому. Нове оточення, нові близькі друзі та нова обстановка. За цей час я знайшла людей із якими почуваю себе комфортно та захопливо. Проте завжди є фактор, який має назву "доросле життя". У кожного робота, навчання, навіть сім'я і зібратися разом буває ой як складно.
Але повернімося до світлин і спогадів, пов'язаних із ними.
Декілька днів тому мій друг Вася, який вчиться у тому ж університеті що і я, але навчається на танцюриста і зараз працює у ансамблі Вірського влаштував святкування дня народження. І в цей день зібралась наша компанія.
А це рідко буває. Всі відкинули свої справи і прийшли до нього.
Свято проходило у гуртожитку. І чесно вам зізнатися, я так люблю ходити у гуртожиток! (але не жити). Це таке місце, де панує атмосфера невимушеності та веселощів. І от саме подібного вайбу іноді дуже не вистачає у житті.
Святкування відбувалося у кімнаті у Васі, на щастя, габарити площі дозволяли вмістити ту кількість людей. Хлопці з гуртожитку самі готували святковий стіл: запечене м'яско, картопелька, салатики і домашній торт! Заморочились, одним словом. Все було дуже смачним, і від думки, що Васі допомагали інші хлопці з гуртожитку робила їжу ще смачнішою.
Так як ми уже здружилися і знаємо один одного, не було ніякого відчуття напруги та дискомфорту. Кожен був сам собою і не боявся проявити себе якось не так. Ми багато говорили і в якийсь момент хто помітив тонометр, який спокійно лежав на ліжку. І тут понеслась.
Ми як люди за 20 по колу почали міряти тиск. Проте це був електричний тонометр і в усіх менше 140 не показувало. Колективно було постановлено, що прилад підло бреше, а тому Нєкет, наш друг, пішов до себе в кімнату по раритетний ручний тонометр. Після цього почався круг номер 2.
Це було весело. Ніколи не могла б подумати, що мені будуть заходити подібні заняття.
Далі комусь захотілося морозива, і хлопці пішли в магазин. Тому, ще й смачненького десерту на додачу поїли.
Далі ми спокійно спілкувалися на різні теми, які вже і складно згадати, але одне я буду пам'ятати дуже довго - ту теплу атмосферу спогаду, як ми всі разом затишно зібралися в гуртожитку на святкуванні дня народження.
Ось такий спогад. Щиро дякую, що прочитали!
Birthday is really a great feeling to always celebrate when we have the opportunity to celebrate one. It helps us to remember what life is and how we are living our life
Це було моє гасло в студентські роки 😄. Мені подобалося веселе сткдентські життя, яке вирувало в стінах гуртожитку, але, чесно, кажучи, там було важко б зосередитися на навчанні))
Саме так, я декілька місяців жила в гуртожитку на першому курсі, то що-що, а от навчатись там було найскладніше)