ЗМІ поплавилися при висвітленні обміну полоненими

Як же мене вкурвлюють деякі коменти під матеріалами про повернену 24-річну полонену слідчу. На кшталт: "навіть полон не знищив її красу!", "яка ж гарна незважаючи на 2-річні муки", "красуня, щастя тобі в житті".

Прямо ода патріархальним цінностям: ах, як же прекрасно, що її ресурс у вигляді конвенційної краси не знищено, зможе ним надалі користуватися, ублажати мужичків! І радувати наше око, дівчинка-квітонька, краса-весна, миле личко. Фу.

А про некрасивих не роблять так багато матеріалів, не тягають їх інтернетами, не репостять. І ті полонені, які не зберегли конвенційну красу (або не мали її й до полону), ніби менш цінні для суспільства. Як жити в цьому світі з таким розклáдом?!

Одна жінка відписала мені: "чого вас це так зачіпає? подумайте, знайдіть причину в собі". А що тут шукати, я її знаю: ненавиджу, коли зовнішність ставлять понад інші людські якості, і завжди ненавиділа. Звісно, звісно, я просто заздрю, абсолютно не інша причина (наприклад, впевненість у прогнилості системи і потреба у боротьбі із повсюдною дисморфофобією в людей).

А на фоні тисяч скалічених, обгорілих, передчасно постарілих людей, без кінцівок — як можна писати оди красі?! Як тим людям, які ніколи не відновляться, це читати?! Що їх вважають гіршими?!

Подивіться, який це має тупий вигляд у ЗМІ: ім'я мами, яка не бачила сина 2 роки, нам не називають!⬇️

Ім'я худого, мов після концтабору, чоловіка, нам не називають!⬇️

Навіть ім'я хлопця, який бачив у полоні відомого журналіста, нам не називають!⬇️

А от ім'я красуні, і навіть її сестри (!) вже знає вся країна!⬇️

Звісно ж, це ні йоту не претензія до дівчини — лише до мамчиних ньюзмейкерів.

Я бажаю всім поверненим з полону щастя. І щоб соціум бачив їхні сильні душі. А не лише гармонійні обличчя. І щоб ЗМІ та люди думали, що пишуть, і керувалися не лише хіттю в подібних матеріалах, а елементарною повагою до Героїв.

---

---

#betterlife in #ukraine — would it be?