Казка про орхозалежність🌸

Повідаю вам казку...
Жила собі була ...дамочка середнього віку Наталка. Жила, поживала,та особливих проблем не мала.Дітей ростила,с собачкою Пусечкой гуляла, котика Венку годувала... Спокійнесенко собі так поживала...А тут ,зненацько,з'явилося,чи про нього тільки узнали,нове свято- день Матері,і подарувала їй старша донечка Настенька @mama21 ,квіточку🌸,да не простую квіточку,а Орхідейку!

Гарна квіточка,но мала вона особливісь- квітка була компанійська,і не бажала стояти на підвіконні сама,їй дуже була потрібна споріднена душа,ніхто не бажає бути на самоті.І почала та квітка навіювати своїй господині думку про щє одну,дуже гарну квітку,подругу для себе. Пожаліла хозяйка Орхідейку і на наступне свято,на підвіконні було вже дві гарні квіточки! Їм було про що поговорити,вони радісно шевелили листячком і ківали другу макітрочками ,при русі повітря. Все було добре,але квіткам не висточало спілкування,і вони благали свою господиню,про необхідність хоча б щє пари подруг...

Пройшло кілька місяців...У Наталії наближався день народження, і вона благала своїх рідних,не дарувати їй більше зрізаних,мертвих квітів,дуже їй було шкода,за тиждень букети висихали та попадали у сміття...Вона бажала замість тих нещасних, вбитих,щє орхідейку,бо їй це домашні навіювали....На день Народження на підвіконні вже був табір різнокольорових,гарнезних ,та таких бажанних квіточок.На кожне свято підвіконня заповнювалось яскравими рослинами все більше,через кілька років їх було вже тринадцять!!! Квіткам було весело,а господині- радісно!
Кілька років все було добре,поки...Прийшла люта зима 2022..І на рідну землю прийшов ,наче чорна хмара, ворог,який почав захоплювати теріторії ...Дуже близько підійшов він до міста ,де жила Наталія из рідними ,близькими, друзями ... І було принято рішення ( в першу чергу зятем ,добрим молодцем Сергійком @sergun059),про необхідність виїхати з країни,щоб убезпечіти дітей, дівчаток та онуку...І не знала господиня ,не бажала вона ,щоб загинули її орхідейкі,але забрати вона їх не могла.Страшна смерть чекала її улюбленець... Але вибору не було,мали виїзжати,і ніхто не знав,коли можна буде повернутись....
І хто міг подумати,на допомогу прийшов добрий молодець Сергійко!!! Взяв він цю вожку ношу на себе і тягнув її до самого повернення своєїї улюбленої тещі🤣
Повернення в рідну домівку було дуже яскраве емоційно... Зустріч,смачна вечеря, приготована добрим молодцем, дякую,Сергій,це незабутні враження! І квіти...Орхідеї були живі,дякуючи найкращому зятю,вижили!!! Вони стояли на підвіконні ,і шопотіли,зустрічаючи свою господиню...Шопотіли: " с приїздом! нам потрібні щє подруги!!!😆Не змогла їм відмовити🤣

Поділитесь досвідом,як у вас це починалось?)