Всім привіт👋

Три дні збирався з силами написати пост, але після подорожі втратив купу сил, та ще й трошки приболів. День почався о 5:00, я прокинувся пішов снідати і робити всі ранкові справи. Мені треба було на 6:00 годину в військомат тому лишалось трохи часу на полежати.

Бабуся як бабуся, сказала сісти на дорожку щоб все пройшло нормально і я вирушив з дому. На вулиці вже по трошки виходило сонце, але було доволі холодно.

---

---

Йшов я хвилин 20 і нарешті дійшов. На вході в військомат не хотіли пропускати, але підійшов Майор і сказав мені проходити. Я думав ми поїдемо на машині, але не сталось як гадалось. Нас був цілий автобус людей, і я був наймолодший з всіх, це тому що тільки я і ще один хлопець їхали як вступники. А інші 20 людей, це мужики за 40років.

Почувався я не дуже, хотів спати та й мужики були не дуже задоволені, бо вони йдуть як призовники. Їхати було чимало 200+ кілометрів, це +- 3 години шляху.

На початку шляху спати зовсім нехотів, вже як за Кривий Ріг виїхали то задрімав трохи. Доречі була неприємна ситуація, половина моєї води витікла в портфель. Всі речі були мокрі, а головне це мій павербанк який подарувала мама. Я вже встиг подумати, що йому гайки, але ні все працює.

---

---

Перша й остання зупинка перед Дніпром була в селі Затишне. Ми вийшли в туалет, мужики на перекур та перекус і поїхали далі. Доречі цікавий факт моя рідна бабуся родом з сусіднього села. Лишалось їхати 50-70 км, які ми проїхали дуже швидко.

Коли завжди їздив в Дніпро, був десь на відшибі міста. Ніколи в центр мене не заносило, а тут ми поїхали в самісінький центр в Лікарню Мечнікова. Такої краси я небачів з часів подорожі у Львів 7 років тому. Нові багатоповерхівки, круті машини, парки, будиночки.

Все було таке гарне, що я цілу годину поки ми їхали невідводив очей з вікна. Коли приїхали нам дали провідника з військомату, ним виявився молодий веселий хлопець. Ми зайшли в лікарню і пішли по лікарях. Я дуже здивувався бо пройшов лікарів швидше ніж у себе в містечку, хоча думав що це на довго.

В лікарні дуже нервувався бо думав що мене забракують і все піде коту під хвіст. Без пригод не обійшлося, хірург нехотів нас приймати без справи.

Справа - папка з купою документів. Їх буває дві, медична і ще якась яку я забув))).

В мене була лише медична, тому прийшлось чекати поки приїде Майор і привезе її(він був в обласному військоматі). В підсумку все пройшов і мені сказали що я прохожду далі. Я щасливий подзвонив рідним поділитись гарною новиною, і сів чекати сужиків які в підсумку пробули в лікарні ще біля години.

Поки чекали мужиків зробив декілька світлин.

---

---

---

Коли прийшли мужики ми сіли в автобус і поїхали в обласний військомат, туди навіть не заходив, Майор сказав що сам все віддасть. Ми були голодні і водій автобусу пордадив нам гарну їдальню в Дніпровському фаховом коледжі радіоелектроніки. Витратив там 112 гривень на ось такий обід.

---

---

Все було свіже й смачне, та ще й ціна хороша. Хто буде в Дніпрі раджу всім. Після обіду ми зібрались біля автобуса послухали що нам скаже Майор і вирушили в сторону дому. Про шля до дому нічого неможу сказати бо я спав.

Приїхади ми десь біля 16:00, Майор сказав чекати дзвінка з Одеси послухати що скажуть і рухати туди здавати медкомісію і результати НМТ. Коли все здам то повідомлю вас хорошою новиною.

Висновок подорожі

• Закохався в Дніпро;

• Став на один крок ближче до мети;

• Вибився з графіку.

Ось такий важливий день у мене отримався, на цьому в мене все,дуже дякую вам за увагу, бажаю гарного дня-ночі та мирного неба, бережіть себе.🇺🇦