Світанок на стадіоні 17-ї школи в Олександрії, ~ 4:15 ранку. У нас в Кропивницькій обл. комендантська година зараз до 4:00.

Встав сьогодні о 3:00. Точніше, як встав…опівночі я ліг, три години тупо пролежав зі своїми думками, так і не зміг заснути, і в 3:00 вирішив підійматись. 35 хвилин молився біля вікна, одночасно спостерігаючи, як пітьма у дворах починає сіріти…Потім зробив собі каву з трьома ложками цукру. Як випив каву – переодягся і пішов надвір.

Через постійні відключення світла батарея айфону не встигає за день заряджатись вище 50%, бо з якою швидкістю заряджається, приблизно з такою ж і висаджується. Тож о четвертій ранку виходив з дому усього з 18%.

Біля колонки вже були два котика, які чекали поки хтось прийде і наточить калюжу, з якої вони зможуть напитись. Ще тільки починало світати, автоматично спрацьовував спалах.

І мені з котиками довелося там погуляти під деревом ще хвилин 10, бо подачі електроенергії досі не було, а без світла, звісно ж, ніяк не запустити електродвигун колонки. Лише о 4:11 засвітилися лампи під’їздів сусідньої 9-поверхівки, сигналізуючи мені, що можна набирати воду. Ми готуємо їжу тільки на цій воді, бо вода з крана така, що нею і купатися бридко, не те що пити.

Котики боязливо, і при цьому стрімко, кинулися вгамовувати спрагу зі струмка, який я пустив від колонки.

Прийшов з двома баклажками на стадіон, вирішив сьогодні не бігати (пощадити стопи), а натомість просто швидко ходити з додатковою вагою. Виє сирена повітряної тривоги, я ходжу з баклажками в руках кругами по стадіону... Дурдом, але вже такий звичний, що нуль емоцій.

Мій "спортивний інвентар". Було б бажання, а спосіб потренуватися знайдеться!

Пройшов з баклажками (2 х 6 л = 12 кг) чотири кола у швидкому темпі, тобто 1 кілометр + від колонки до стадіону та від стадіону додому, тож запишемо кілометр "з хвостиком". Ногам було не важко, навіть спіймав певний кайф, тільки з третього кола від баклажок в руках почало доволі неприємно тягнути шию, трапецію та м’язи спини між лопаток. Хто носив на дистанцію відра з водою, тому відомі ці відчуття. А ще, тонкі пластикові ручки баклажок дуже болісно різали пальці. Я-то звик вдягати кухонні рукавиці тільки коли ношу по 4 баклажки одразу, бо тоді під їх вагою починає різати в руки дуже скоро. А коли дві, то приносиш додому без неприємних відчуттів. Але тут я не врахував таймінг. Тож найважливіше зауваження до сьогоднішнього тренування: для цієї вправи обов’язково потрібно вдягати рукавиці! Інакше головним напрягом стає не саме тренування, а те, що кожну хвилину доводиться перекладати ручки баклажок в руках; пальці передавлює так, що вони біліють.

Фінальним акордом уже звично піднявся з тими баклажками на 5-й поверх. Ця вправа явно втомила мене значно менше, ніж біг з рюкзаком минулого разу. Буду чередувати через раз біг з рюкзаком і ходу з баклажками. Та як візьму наступного разу рукавиці, можна буде спокійно пройти вже 6 кіл. Сьогодні змусило закінчувати після 4-го кола переважно те, що дуже нарізало пальці.

Повернувся додому о 4:38, отже весь променад зайняв у мене 38 хвилин, з них я хвилин 10 чекав біля колонки поки дадуть світло. До 6-ї ранку інтернету все ще не було, не дивлячись на наявність світла, а в 6 знову вирубили і світло. Чи то якесь пошкодження у провайдера, чи то їм вимикають електроенергію тепер по іншому графіку, ніж мій район?

На сніданок звірські захотілося чомусь саме рису з цукром, хоча я не любитель каш. Помітив, що це диктує специфіка навантаження та специфіка енергозатрат. Після штанги, наприклад, більше хочеться чогось м’ясного, яєць або риби. Тож я зварив рис, із задоволенням наївся дуже солодкого, а потім ліг читати книгу "Крах нацистської імперії", і з нею приблизно о 6:30, нарешті, заснув. Прокинувся о 9:45, і з цього по суті, у мене розпочався новий день =) Я нерідко сплю так мало, по 3-4-5 годин. Але періодично відбуваються "генеральні" відсипання по 10 годин поспіль.

Бунтуй, коли згасає світло (Ділан Томас)

Ще вчора (6 червня) нарешті, далось натхнення зробити літературний переклад укранською мого улюбленого вірша Ділана Томаса (з "Інтерстеллару"). Бо це дійсно справа не часу: коли вірш "приходить" по творчому осяянню, то приходить одразу. А бажання перекласти цей вірш я мав ще десь із 2021 року.

В ньому – послання у справжньому дусі Прометея: коли загибель усе рівно неминучаа, не приймай це покірно, знайди в душі гнів опору і ставай на боротьбу, дай свій останній бій! Неспроста, я додав превьюшку на мотиви Рагнарьоку: Тор приймає бій з Йормунгандом, гине сам, і при цьому вбиває Йормунганда, боронить від нього світ.
Якби ж Тор просто покірно склав руки, сказавши: "Ну що ж, Йормунганд прийшов...значить, така доля..." баланс добра і зла у Всесвіті було б порушено.

Музика фону: Клінт Менсел, "Реквієм по мрії".

Той рідкісний випадок, коли я начитав самостійно. Не думаю, що усім сподобається. Доволі емоційна і дещо агресивна подача. І при цьому, вона є конгруентною до тектсу (бо "няшна" подача тут була б узагалі ні до чого):

Слова (мій вільний переклад на мотиви вірша Ділана Томаса):

Я не піду сміренно у пітьму,
Зустріну гнівом краще свій кінець,
Бунт волі, поки світло гасне, підійму.

Хоч знають мудреці: пітьма усіх чекає,
На світло слів оманливих не йде мудрець,
З покорністю туди, де світла в дійсності немає.

І праведник, який обітницю тримає
Нести добро як сонячний вінець,
Рида зі злобою, коли довкола світ згасає.

Дикун і вільний анархіст, поет,
Прекрасного співець, і душ ловець,
Не почвала туди, де світла в дійсності немає.

І перед смертю рій комет побачивши
Крізь сліпоту життя всього, сліпець,
Бунтує, коли світло Всесвіту згасає.

Ти не на схилі, а у розквіті життя,
Нехай твій дух із гнівом смерть стрічає!
Не слідуй мирно у пітьму,
Бунтуй, коли довкола світ згасає!

✍ Б. К., 7 червня 2ᛟ24 р.