Тепер ламаю голову, як би їй віддячити...

)) Це явно не без гумору. Може, варто послати подрузі у зворотній подарунок шпака, а ще краще папугу, яка вміє казати щоранку "Юля вдячна тобі за голуба".
(мені ті голуби тааак загадили весь балкон і підвіконня, бо колись шкодував проганяти, а тепер їх важко здихатися).

По машині, раніше також мріяв, а зараз думаю, таксі значно зручніше і економічно вигідніше (ні тобі мороки з ремонтом, ні з техобслуговуванням). Я просто пригледів собі таксиста який мене не дратує, і з машиною доброї моделі, а не тарантайкою, і узяв у нього особистий номер телефону, завжди викликаю його. Точніше, викликав, коли у мене були постійно справи в реалі, які те окупали. Зараз просто не до того. Але метод норм, як на мене. В Києві можеш пригледіти навіть якесь таксі-Мерседес без кубиків, і на ньому солідно їздити.

Не сумуй. Навіть якщо я сам постійно борюся з напираючим депресом, завжди простіше сказати ще комусь: не сумуй. Наприклад, роблю до упора затримки дихання по 2+ хвилини. Від цього в кров викидається багато оксиду азоту ("веселящого газу"), і покращується настрій. Тут не суть в тому щоб 2 хв., а скільки ти витримаєш чесно на максимальній силі волі. Якщо 45 сек. твій потолок, але саме його видержала, ефект також буде. Три підходи зранку достатньо (між кожним підходом кілька хвилин звичайне дихання). Я колись мріяв займатися серфінгом і черпнув це звідти, вправа серферів. Хоча, і в йозі щось подібне є, але там назва дуже страшна: Кумбхака! :-)