My Photo Memories contest. Catching moments / Конкурс "Мої фотоспогади". Зловлені моменти (EnUa)

Hello, friends.
I really liked the idea of the contest "My Photo Memories" (https://steemit.com/hive-145157/@yetaras/my-photo-memories-contest-or-or-or-konkurs-moyi-fotospogadi), which is organised by @yetaras, so I decided to take part.

My memories... Like every person, they are different: sad and happy. We usually take photos when we want to preserve a moment. "Seize the moment," as Taras Topolya from the band Antytila sings. So today I'm remembering how I lived and what I did a few years ago.
My memories are divided in two: "it was before the war" and "it was during the war". When I was looking for photographs, I was surprised by myself, because my memories after 24 February 2022 are very clear. And what happened before has somehow faded in memory, they are more emotional because they are associated with a peaceful sky and a measured life and plans for the future.

2021

31 January is a Sunday. My daughter was in the 2nd year of her studies. Due to quarantine restrictions, classes were held remotely, so she was at home all the time. Every weekend, in any weather, we went for walks with her. That day, we were leaving Nova Poshta because one of our countless orders had arrived (we love online shopping). I remember this moment because we decided to take a photo in winter clothes. For some reason, we hadn't had any before. We are happy because we have received the order, and we still have half a day together.

Привіт, друзі.
Ідея конкурсу "Мої фотоспогади" (https://steemit.com/hive-145157/@yetaras/my-photo-memories-contest-or-or-or-konkurs-moyi-fotospogadi), який проводить @yetaras мені дуже сподобалася, тому вирішила взяти участь.

Мої спогади… Як і в кожної людини вони різні: сумні та радісні. Зазвичай ми робимо фото, коли хочеться зберегти мить. «Лови момент», як співає Тарас Тополя з гурту Антитіла. Тож сьогодні згадую про те, як жила та чим займалася декілька років тому.
Мої спогади поділені навпіл: «це було ще до війни» та «це було під час війни». Коли шукала світлини сама собі здивувалася, бо спогади після 24 лютого 2022 року дуже чіткі. А те, що було до, якимось чином зблідли в пам’яті, вони дужче емоційні, адже пов’язані з мирним небом та розміреним життям і планами на майбутнє.
2021
31 січня – неділя. Моя донька вчилася на 2 курсі. Через карантинні обмеження заняття проходили у дистанційному форматі, тому вона весь час була вдома. Кожні вихідні, за будь-якої погоди, ми ходили з нею на прогулянки. Цього дня ми йшли з Нової пошти, бо прийшло котресь з наших незліченних замовлень (ну дуууже ми любимо онлайн шопінг). Запам’ятала цей момент, бо вирішили зробити світлину у зимовому одязі. Чомусь до цього у нас не було жодної. Ми щасливі, бо отримали замовлення, а попереду ще цілих пів дня разом.

2022

The first week of February has passed. If you remember, last year it seemed that spring would come a month earlier. It was very warm. Of course, winter took its toll, but in March. It's the weekend again, and my daughter and I are out for a walk. I took off my hat. The sun was burning my back and I regretted that I had put on a warm jacket. I still remember the feeling of happiness from the imminent warming, because it was one of the last days not marred by the war.
On the same day, I sold my guitar. In 9th grade, my child decided that she wanted to learn to play another musical instrument (she plays the piano). She took private lessons in good faith, but she never developed a "love" for the instrument. So the guitar stood in the corner of the room for several years until we sold it. By the way, the day after I posted the advert, a buyer was found.
2022 рік

Минув 1 тиждень лютого. Якщо пам’ятаєте, того року здавалося, що весна прийде на місяць раніше. Було дуже тепло. Звичайно ж, зима взяла своє, але вже в березні. І знову вихідні, і ми з донькою гуляємо. Я зняла шапку. В спину припікало сонечко і я пошкодувала, що одягла теплу куртку. Відчуття щастя від скорого потепління пам’ятаю й досі, бо то були одні з останніх днів, не затьмарених війною.
Цього ж дня я продала гітару. Моя дитина в 9 класі вирішила, що хоче навчитися грати ще на 1 музичному інструментові (грає на фортепіано). Вона добросовісно брала приватні уроки, але «любові» з інструментом так і не вийшло. От і стояла гітара в кутку кімнати декілька років, поки ми її не продали. До речі, на другий день після того, як опублікувала оголошення, знайшовся покупець.

2023

1 February. I love this photo very much. Delicate tulips from my beloved husband on our anniversary. The delivery courier (of course, for a fee 😊) was my daughter. It's so nice when you are greeted with flowers from work.
Another photo is of my school. On the same day, I had to take a photo of the dormitory yard for the director. The cars parked there belonged to IDPs who were living with us at the time. We were expecting new people to arrive, so we needed to know the exact number of spaces for their cars.

1 лютого. Це фото я дуже люблю. Ніжні тюльпани від коханого чоловіка на нашу річницю. Кур’єром з доставки (звичайно за окрему винагороду 😊) була донька. Так приємно, коли з роботи тебе зустрічають квітами.
Інша світлина – це моє училище. Того ж дня я повинна була зробити фото двору гуртожитку для директора. Авто, що припарковані, належать ВПО, які жили на той час у нас. Очікували прибуття нових людей, тому потрібно було знати точну кількість місць для їх машин.

As it turns out, our memory is interesting and quite unique. Photos help to recall the exact dates of events and recreate them. So, thank you for this opportunity to wander through the labyrinths of thoughts and relive some moments.

Як виявилося, наша пам'ять цікава та досить неповторна. Фото допомагають згалати точні дати подій та відтворити їх. Тож, дякую за таку можливість - поблукати лабіринтами думок та знову пережити деякі моменти.