Книжковий хробачок, огляд 18: "Веріті" - Little bookworm, review 18: "Veriti"

Доброго ранку, шановна спільното!

Сьогодні знову роблю книжковий допис, бо треба наздогнати все, що я пропустила за той час, коли в мене був настрій на дописи іншого характеру. А зараз мені якось не по собі, настрою нема зовсім, тож дуже багато часу проводжу з книжками і вкотре в житті дуже радію, що не маю дітей. Сьогодні з чоловіком домовилися піти в качалку десь о другій годині, тож ще маю час, щоб написати про книгу, яку прочитала вчора.

Вчора ввечері я дочитала книгу "Майже хороші хлопці", на неї напишу наступний огляд, і одразу після неї взяла іншу, і вона не відпускала мене до самої ночі, тож коли почала, тоді і дочитала. Мені пощастило, що вона мала всього 350 сторінок, тож я ще й навіть майже вчасно спати лягла.

Книга, про яку піде мова - "Веріті" Коллін Гувер.

Почну мабуть з оформлення. Моє видання має суперобкладинку, і це щось, що я не люблю в книгах так само сильно, як мʼякі обкладинки. Ну серйозно, от навіщо вона? Замість гарної палітурки сумна однотонна, а суперобкладинку поки читаєш все одно знімаєш, щоб не заважала. І який в цьому сенс? Тож якщо трапляється чудо, і книжка з таким довіском має ще й нормальну палітурку - суперобкладинку я зазвичай просто викидаю. Тут не така історія, тут сумна палітурка, тож доводиться терпіти, що поки її читаєш - вона стоїть геть ніяка.

Отже, про оформлення нічого хорошого сказати не можу, перейдемо до сюжету.

Молода непопулярна письменниця (Лоувен) залишається зовсім без грошей. Її агент призначує їй зустріч, щодо якої нічого не пояснює, і вона іде на неї взагалі без очікувань.

На зустрічі зʼясовується, що її хочуть попросити дописати серію дуже популярних книжок за іншою авторкою, яка попала в аварію і більше не може працювати самостійно. Чоловік цієї авторки пропонує дуже щедру винагороду.

Повагавшись дівчина погоджується, і для того, щоб вивчити плани постраждалої письменниці (Веріті) вона на декілька днів приїзжає в маєток, де та мешкала з чоловіком, двома доньками (на той час вже загиблими) і сином. Зрештою Лоувен затримається там значно довше.

Серед нотаток та записів Веріті Лоувен знаходить роздруківку рукопису, який скидається на автобіографію. Вона починає його читати і їй волосся стає дибки. Фактично у ньому Веріті зізнавалася у багатократних спробах спровокувати викидень, коли зрозуміла, що чоловік кохатиме дітей більше, ніж її, а потім ще й у вбивстві однієї з дочок. До того ж Лоувен впевнена, що кілька разів бачила Веріті деінде у будинку, хоча та наче б то після аварії мала мозок лише з базовими функціями і була паралізована.

Зрештою Лоувен вдається переконати чоловіка Веріті, що та симулює. До того часу між ним та Лоувен вже є роман. Він змушує Веріті визнати, що вона цілком здатна говорити і ходити, а так як до того Лоувен дала йому прочитати рукопис - чоловік вбиває свою дружину і вони підлаштовують це під нещасний випадок. Зрештою Лоувен та чоловік Веріті починають жити разом, планують дитину, і планують продати маєток, в якому раніше мешкала його сімʼя.

Але коли вони навідаються туди востаннє хлопчик, син Веріті, просить піти забрати свої малюнки зі схованки у колишній спальні його матері. Лоувен робить це за нього, і окрім малюнків знаходить конверт з листом, у якому Веріті пише своєму чоловікові, що вона змушена вдавати немічну, бо боїться за своє життя, так як чоловік вважає, що вона винна у смерті доньок. А насправді той текст, котрий знайшла Лоувен - то була літературна вправа, у якій вона описувала свої почуття абсолютно зворотнім. Тобто ненависть до дітей перетворилась на кохання, яким було насправді.

Перечитувати не буду, бо вже знаю фінал, але при першому прочитанні книга реально захоплива:)

Good morning, dear community!

Today I'm doing a book post again, because I need to catch up on everything I missed during the time when I was in the mood for posts of a different nature. And now I'm not feeling well, I'm not in the mood at all, so I spend a lot of time with books and once again in my life I'm very glad that I don't have children. Today, my husband and I agreed to go to the rocking chair around two o'clock, so I still have time to write about the book I read yesterday.

I finished the book "Almost Good Guys" last night, I will write the next review on it, and immediately after that I picked up another one, and it didn't let me go until late at night, so when I started, I finished it. I was lucky that it was only 350 pages, so I even went to bed almost on time.

The book in question is "Verity" by Colleen Hoover.

I'll probably start with the design. My edition has a dust jacket, which is something I dislike about books as much as paperbacks. Seriously, why is she? Instead of a beautiful binding, it's a sad one-color one, and the dust jacket is removed while you're reading so it doesn't get in the way. And what is the meaning of this? So if a miracle happens, and a book with such an appendix also has a normal binding - I usually just throw away the dust jacket. This is not such a story, this is a sad binding, so you have to endure that while you are reading it - it is completely useless.

So, I can't say anything good about the design, let's move on to the plot.

A young unpopular writer (Louven) is left without any money. Her agent gives her an appointment that she doesn't explain anything about, and she goes to it with no expectations at all.

At the meeting, it turns out that they want to ask her to complete a series of very popular books by another author who had an accident and can no longer work independently. This author's husband offers a very generous reward.

After hesitating, the girl agrees, and in order to study the plans of the injured writer (Verity), she comes for a few days to the estate where she lived with her husband, two daughters (by then already dead) and a son. In the end, Loewen would be there much longer.

Among notes and records, Verity Lowen finds a printout of a manuscript that looks like an autobiography. She starts reading it and her hair stands on end. In fact, in it, Verity confessed to repeatedly trying to induce a miscarriage when she realized that her husband would love children more than hers, and then to murdering one of her daughters. In addition, Lowen is sure that she has seen Verity several times elsewhere in the house, although she seems to have had only a basic brain function after the accident and was paralyzed.

In the end, Lowen manages to convince Verity's husband that she is faking it. By then, he and Lowen are already having an affair. He forces Verity to admit that she is quite capable of talking and walking, and since Lowen had previously given him a manuscript to read - a man kills his wife and they make it up to an accident. Eventually Lowen and Verity's husband start living together, plan to have a baby, and plan to sell the estate where his family used to live.

But when they visit there for the last time, the boy, Verity's son, asks to go get his drawings from the hiding place in his mother's former bedroom. Lowen does this for him, and in addition to the drawings, he finds an envelope with a letter in which Verity writes to her husband that she is forced to pretend to be infirm because she fears for her life, since her husband believes that she is responsible for the death of her daughters. And in fact, the text that Lowen found was a literary exercise in which she described her feelings in the exact opposite way. That is, the hatred for children turned into love, which was really the case.

I won't reread it, because I already know the ending, but the first time I read the book, it's really exciting :)