🏡 Заміський будинок, пункт незламності, місце сили та історична будівля🏠
Привіт друзі 🤗
Що хочеться зараз у осінні дні?
Мій варіант...
Уют, тепло, щось смачненьке і рідних поруч.
Так як прокинувшись я побачила у вікні дощ та 10 градусів тепла😏 То про це навіть і говорити не хочеться 😶
Але можна подивитися на це і з іншого боку 🤔
Вчора ми насмажили смаколиків стільки, що мені здається це трошки нагадує Новий Рік. Коли прокидаєшся зранку. На вулиці холодно а вдома стільки їжі що стіл прогинається 🤣 І єдина ціль 1го січня - це дивитись телевізор і пхати в себе салати😂
Ось і цього ранку. Прокинулася, погода гидота. Зате зібралися з кумами, поснідали смачно, свято для пузика 🤣 Провели друзів. Щось вбирали, робили по дачі. Вирішили що на дачі якось прохолодно і вирішили розпалити буржуйку😁
До війни ми грілися лише конвекторами. Їх було достатньо коли ми приїздили сюди лише для відпочинку. Але коли почалась війна, то наша дача для нас асоціюється з пунктом незламності 😁 Тоді і почалось...будівництво, буржуйка, генератор. Буржуйку брали найпростішу та дешевшу. Але вона свої функції виконує дуже добре 👍
І ось це вже не схоже на дачу. То вже будинок.
Ось тепер сидимо у теплі, та під'їдаємо доки малі сплять 😁
У цієї дачі звісно є мінус - це те, що вона знаходиться 25км від міста. Їздити на роботу та у дитячий садок зранку не дуже зручно з маленькими дітьми і собакою.
Але у цьому і її плюс +
Бо з ситуацією прильотів ракет, ця відстань більш безпечна.
І ось як було... Бачиш як над головою прилітає ракета і ми з кумами та родичами швиденько зібралися у нашому пункті незламності. Нажаль не для цього ми хотіли дачу. Але зараз я її ні на що не проміняю.
Колись з чоловіком розмовляли про те, що з роботою у нього дедалі гірше. Думали може щось продавати. Зійшлися на тому, що дачу до кінця війни продавати не будемо. Та й вкладень тут вже стільки, що половину дома можна було б з нуля збудувати 🤔 Не менше.
Та й взагалі зараз сидячи у теплій кухні коли на вулиці вже прохолодно. Куштуючи з смаколики які зроблені на мангалі.
У мене в голові не складається що колись ми будемо продавати цю дачу. Це вже місце історії. Не квартира а саме дача. Бо більшість свят відмічається на цій дачі. Свята не тільки наші а й наших друзів рідних та близьких.
Тепер це заміський будинок, пункт незламності, місце сили та історична будівля. Для нашої сім'ї це саме так😁
Дякую усім за підтримку та апи.
Бережіть себе та своїх рідних.
Хай у кожного буде свій пункт незламності 🇺🇦
Upvoted! Thank you for supporting witness @jswit.
Чудовий "пункт незламності", де я прожила кілька місяців під час війни...)))
Зранку показувати стільки смаколиків - це просто знущання, сонечко!)))
Добре, вже буду смаколики виставляти після завтрашнього дня 😂
Та я пожартувала, моя дівчинко рідненька!))) Виставляй коли хочеш, бо я дуже люблю читати твої дописи!))) А ще більше люблю дивитися фотографії смаколиків!)))
Круто коли є куди поїхати в безпечне місце. Ось я к в моему місті с початком війни було безпечно, а зараз також є прольоти
У нашому місті прильоти зараз кожен день 🙁. Не можу сказати що колись у нас було безпечно з початком війни. Я вже не кажу про Дніпрогес. В нього теж влучали ракети неодноразово.
Безпечне місце то лише те що ми самі собі в голові видумали.
Добре, що у вас є такий "пункт незламності" за містом. На жаль зараз Запоріжжя не сходить із заголовок новин через часті прильоти. В місті небезпечно, тож краще перебувайте у більш безпечному місці 🙂
Нажаль ми не можемо постійно там перебувати.
Раніше було так, ми всі перебували там з надією що скоро стане краще. Але з нинішніми реаліями усі розуміють, краще не буде. Доки війна не закінчиться.
Якщо ці падлюки придумали як зробити дальність кабів більшою, то краще вже не буде.
Все одно чоловіку потрібно працювати, бо нас усіх ще якось прокормити треба. Не кажучи вже про те що діти завжди потребують набагато більше ніж дорослі. Також ми намагаємося ходити у якісь дитячі садки щоб соціалізація дітей хоч якась була.
А економіка в Україні така, ще усім живемо в борг, нажаль кожен з цим стикається кожен день.
З сьогоднішнього дня у малих починаються масажі. Масажистка буде приходити до нас додому, до дачі якось далеченько буде😁 Навряд чи нам туди хтось приїде 😁
Війна йде вже на перший рік, я не можу заперти дітей у клітці до її закінчення. Ми намагаємося дати їм відчуття повноцінного життя.
'Бо не можемо відкладати життя на завтра. В реаліях завтра може не бути.
Але ми будемо посміхатись і радіти кожному дню😁 Бо більше варіантів нема 🤣
Якщо обстріли стануть регулярними, варто подумати про тимчасовий переїзд. Я знаю, що це легко сказати і я так само не уявляю собі як можна все покинути і поїхати у невідомість. Але заради дітей на деякий час можна розглянути таку можливість.
Чому я пишу таку дурницю. До нас на захід України переїхало багато людей. Хтось назавжди, хтось тимчасово. Особливо багато людей приїхало з Харкова. Я бачу їхній приклад. Люди знаходять тут роботу, є різні програми підтримки. Основне питання - це житло. У Львові чи Івано-Франківську винайняти чи купити квартиру надзвичайно дорого. Простіше це питання вирішити у такому невеликому місті як наше. Деякі люди підходять до цього питання ще креативніше і купують хату в селі за безцінь.
Бажаю щоб у вас ніколи не виникало такої потреби 🙂.
Дякую за ваше переживання за мою сім'ю, за наших дівчаток. Ви все правильно кажете. Нікому не хочеться кидати свій будинок, але якщо обстріли будуть продовжуватися ще ближче, напевно ми просто будемо змушені.
Хоча чесно кажучи я собі не уявляю , як це можна зробити. Якби в нашій сім'ї хоча б можна було двома людьми працювати. Мій вибір писати в steemit щоб заробити хоч якихось грошей не може повноцінно поставитись навіть до мінімальної зарплати. Сподіваюся звичайно це все зміниться😊 Я доб'юся того моменту, щоб мої пости були цікаві і дельфінам і китам 😁
Я вже переїжджала до Литви. Поки документи переоформляли 4 місяці, ми сиділи без грошей. Я їздила як божевільна містами, щоб отримати на себе з дитиною, свою маму та свекруху продуктові картки. Я розумію що хтось потрапив у кращі обставини хтось гірше. Але досвід не дуже приємний. Я нікуди не поїду без чоловіка. Я просто не розумію навіть як вижити одну з двома дітьми за цих обставин 🙁 тому Звісно якщо і прийдеться кудись приїжджати то це будуть якісь куточки України.
Але все ж надіюсь що нікуди переїздити не потрібно буде. Чи прийдеться просто жити на дачі. Але яке життя маленьким дітям без соціалізації 😶 Я вже не кажу що двоє маленьких дітей це і морально дуже тяжко. Ці капризи, та кризи кожного віку 🤪
Але здоров'я та життя звісно найцінніше!
Треба вирощувати українських дельфінів і китів, але в наших умовах це дуже складно.
Бажаю вам, щоб ви могли спокійно собі жити у власному домі. 😟
Дякую ❤️
Сподіваюся на краще