THE DIARY GAME 03.07.2024

Вітаю друзі!
Щось після втрати зовсім загубилася з просторів платформи...
Тільки зараз слова почали з'єднуватися в цілеспрямовані речення. Скільки разів починала писати допис та все ніяк не могла закінчити.

Весь цей час займалася і досі займаюсь документами. В мене скоро пар з вух піде від такого різноманітнього потоку інформації. Скільки часу і сил витрачаю на всю цю суматоху.
Воно було б легше якби в одному напрямку, а так з усіх сторін, то потроху то з головою.
Ну я така людина, що ніколи не опускає руки тому впораюся.

За цей час повернулася на попереднє місце праці і що ви думаєте... Проробила я чотири місяці і все нас відправили за свій рахунок. За що далі жити? Це для мене зараз питання маштабу всесвіту.
Вчора думала щодо цього і згадала. Я як раз і пішла звідти через такий дурдом. То ми працюємо то ми сидимо вдома, стабільності ніякої, гарантій ніяких.
Ой короче...
Життя мене не вчить. Вже вдруге наступаю на ці граблі і розумію, що буде і третій раз.
Дитина моя кричить поїхали закордон, а я поки зі справами не впораюсь не можу нікуди поїхати.
Та і де гарантії того, що там не буде такого дурдому.
Вже втомилася від такого життя під лозунгом "виживання".

Як казала моя покійна бабуся : " Всі ковдобини можна обійти, якщо немає такої змоги при як танк"
От і я вмикаю режим танк і мені всеодно на ті ковдобити з усім можна впоратися.

Дякую за увагу до мого допису.

PS Сподіваюся буду частіше писати. Щось я геть розлінилася...