The Diary Game: 21/08/2021 Чортове колесо

Мій день почався з того, що прокинувся о 4:30 на роботу. Але не назвав би це "прокинувся", тому що я поспав всього 2 години, а ще на роботу треба йти... Все було як в тумані, мій мозок як завжди почав придумувати якісь оправдання щось по типу "сьогодні можна пропустити, нічого страшного не трапиться", "я мало поспав, зроблю собі тільки гірше". Все ж таки пішов на роботу, бо розумів що мене мозок найобує.

На роботу себе почував на диво достатньо бадьоро. Мабуть мій організм вже почав звикати до того, що вже більше чим пів року сплю в основному по 4 години. Добре що сьогодні робив всього 8 годин, бо якщо робити як завжди по 12 то я би з глузду з'їхав.

Після праці по плану було піти на тренування в зал, але я щось так зручно влігся що аж вирубився на 3 години. Більше схоже на мій стандартний день на заробітках якби не одне но.

Те що ви мабуть побачили, це чортове колесо і воно там стоїть не завжди. Один раз в декілька років у місті де я живу вже майже рік, проходить фестиваль кераміки. Ми звичайно практично все пропустили, тому що багато справ, але подивитися треба було що там є. Сам я не дуже хотів йти, мене дівчина витягнула, сказала що я якийсь домашній став.

Коли йшли, я в процесі вже зацікавився, до того ж я ще не катався на чортовому колесі. Ходили через центр, так як там дуже гарно. Тут зазвичай немає таких прилавків, все пусте.

Нажаль практично всі прилавки були закриті, але вдалося сфотографувати трохи кераміки, яку продавали.

Потім ми пішли в напрямку чортового колеса, було дуже гарно.

Коли в нього сіли, спочатку було все начебто ок, вже після того як набирали висоту, зрозуміли що все не ок.
По-перше ми вдвох сіли на одну сторону із-за чого "корзинка" трохи перехилилась. Коли колесо зупинялося нас трясло, а корзинка гойдалась і тоді вже було не дуже весело бо надійності воно не вселяло.

По-друге ми пішли на колесо, щоб подивитися на нічне місто, але із-за перегородки толком нічого не бачили.

Тому коли воно зупинилося ми швиденько втікали з того колеса.

Поки ми каталися я побачив таку штуку.

Ми підійшли ближче і почули як кричить дівчина, яка катається на цій штуці. Я подумав "мені туди треба".

Як тільки я сів, мене якось не дуже добре закріпили, я подумав " ну все, капець мені" але в останній момент підійшов інструктор і все зробив нормально. Коли нас підняли на гору, я згадав що боюсь висоти, плюс моя параноя " а мене точно нормально закріпили?".
Через приблизно 1 хвилину почався треш. Ця крутилка почала крутитися, мій сміх та крик перемішались між собою. Я відчув такий адреналін. Спочатку нас піднімали, а потім дуже швидко спускали і при цьому всьому воно ще крутилося. Емоцій отримав море, після всього ноги були ватні. Я захотів ще раз покататися, але суп і котлетки які я з'їв перед виходом казали меня зовсім друге і ми пішли додому.

По дорозі додому ми зловили такий крутий вайб(якщо не брати в рахунок мою тошноту). Не перестану дивуватися таким крутим будівлям.

Прийшли додому досить пізно, поки доробили свої справи, спати залишилось 4 години... Завтра новий день.