The Diary Game : Святий Миколай підкрався непомітно

Всім привіт!!!

Не спалося усю ніч, бо дивилася серіал Чужинка. Зачепилася за сюжет добре, а там аж сім сезонів по шістнадцять серій. Тож сумувати немає коли, шию, готую, і все роблю під серіал.

Ближче до ранку усе ж таки заснула, але прокинулася бо почалася тривога. Схопила планшет та пішла до ванної кімнати, прийняти душ та, ну ви вже зрозуміли, серіал же, не чекається взнати що ж далі. Цікавий. Хоча спочатку якась мутня, якось жваво починалося в сюжеті. І от стою під душем, коли пише мені подруга:

• Виходь на двір, там Святий Миколай тобі дещо хоче передати.

Я навіть не очікувала, та і трохи забулася за це свято. Хоча раніше саме його ми святкували в родині, бо батько мій Миколай, мама Миколаївна, дід Миколай, та і я ж також, Миколаївна. А зараз, коли війна, батько помер, дід також, донька виїхала, то вже і немає кому кого вітати. Скоріш то стало свято для малечі, якої у нас ще немає, внучат чекаю коли Бог дасть. Чоловік завжди вітав, але і про нього ні звістки... Так, ревіти не буду, чесно. Не дочекаєтесь. Серіали та вишивання добре поглинають сумні думки.

Ну коротше, пишу у відповідь подрузі:

• А твій Миколай чуйку має, знає коли приходити та подарунки дарувати 😅. Я саме ванну приймаю, та і на вулицю не варіант нашвидкоруч з вологим волоссям. Заходь до мене.

Так що ж подарував Миколай?😅 Покажу, це схема для вишивки бісером.

Приємно, буде чим займатися взимку. Всі свої сумні думки та острахи сховаю під кожну бісеринку, під час вишивання, та буду мріяти про хороше.

Обмінялися з подругою "Миколаївськими подарунками", випили кави, трохи потеревеніли і почалося.. Спершу не стало води, якісь неполадки, потім було гучно, в місто влучення. У педерацистів своє уявлення свята, і не здивована.

Зараз приготувала чаю, обклалася цукерками та займаюся лікуванням нервів, дошиваю свого павича, картину яку ніяк не завершу більше року. А ще ж сирники, вчора обіцяла сама собі їх приготувати, бо насняться. От і перед вами звітую, таки приготувала.

Ще сиджу зараз пишу цей допис, та згадую як моя донька радісно заглядала під подушку в пошуках подарунків та смаколиків від Миколая. Виросла моя зіронька, смаколики вже не так цікавлять як колись, потроху обростає моя дівчинка дорослими проблемами, а так хотілося щоб діти мали безтурботне життя. Ще згадала, як була у неї в дитячому садочку вихователька Галина Миколаївна, а потім у школі перша вчителька, також Галина Миколаївна. І донька їх називала Галіма Ніканаєвна. Ми по доброму сміялися, але ж дитині не поясниш того, чому. І кожен рік ми їх також вітали з Миколаєм.

А тепер усе по іншому, у Галини Миколаївни виховательки, загинув чоловік, у Галини Миколаївни вчительки, загинув син... А свято лишається... Для когось воно все ще є і це добре. Нехай в цей час Святий Миколай завітає до кожного з нас щоб там не було.

________💛💙________

Все буде Україна!

---