Переїзд до Одеси. Частина 1.

Всім величезний привіт із уже нічної Одеси.

Сьогодні я вирішив почати серію оповідань про те, як я вирішив порвати з минулим і почати життя з чистого аркуша.

І так почну.

За довго до основних подій.

Я не знаю, чи вірите ви в таємні знаки та символи. Але Одеса прийшла в моє життя на 18 років раніше, ніж я прийшов до Одеси. Мені було 20 років і я працював на ткацькій фабриці. Зі мною працював один чоловік, який щороку їздив відпочивати до Одеси і повернувшись із поїздки він завжди довго і докладно, у дрібних подробицях розповідав про свої пригоди. Він був дуже хорошим оповідачем, і мені подобалося слухати. І я мріяв, що накопичу грошей і махну у відпустку в місто про яке так багато чув, але якось не збиралося і поїздка відкладалася. Потім я звільнився з фабрики і розповіді про Одесу на якийсь час пішли з мого життя.

Але все не так просто. Настав момент, коли я зустрів свою майбутню дружину і Одеса повернулася в моє життя. Як ви запитаєте? А річ у тому, що мама моєї дружини родом з Одеси, і бабуся і дідусь, і прабабуся…… і навіть батько моєї дружини навчався в Одесі. Але закрутилося життя сімейне, робота, діти, купівля квартири та на відпустку та поїздку до міста-героя у мене не було часу. Але в моєму житті було багато історій, пов'язаних ось із цією адресою. Ця адреса є місцем, де жили всі предки моєї дружини

Але настав 2015 рік і мені на електронну пошту надійшов лист, мені написав двоюрідний брат моєї дружини. У листі була одна фраза «з 1 серпня ми живемо в Одесі, приїжджайте». І ми поїхали. І 13 серпня 2015 року я ступив на Одеську землю в районі Центрального автовокзалу на Колонтаївській вулиці, мене обступили одеські коти, і я зрозумів, що я вдома.

А потім на мене чекали два тижні найкращого часу в моєму житті – час знайомства з містом про яке я так багато чув і знав. Я поспішав побачити все і розумів, що це просто неможливо. І десь на 4-5 день нашої поїздки, ми сиділи з дружиною на кінцевій зупинці 5-го трамвая в Аркадії і проскочила іскра, ми синхронно обернулися один до одного і в один голос сказали – «А давай переїдемо сюди жити» . І вже на цій зупинці розпочалася підготовка, побудова планів.

На фото я в останній день нашого туру до Одеси 2015 року, за дві години я сяду в автобус, який повезе мене додому до білоруського міста Гродно. І тут на цьому фото я ще навіть не уявляю, скільки труднощів, скільки складностей, скільки нервів займе підготовка до переїзду. І я навіть не підозрюю, що ця підготовка займе рік і три місяці.

Далі буде…….

Всім тихої ночі!