"Моє місто в 10-ти фотографіях". Моє рідне Запоріжжя вночі

Привіт, друзі!
Сьогодні я знову вирішила прийняти участь в Конкурсі "Моє місто в 10-ти фотографіях", показати вам ще одну часточку нашого неймовірного козацького міста...
Але це зовсім інші фотографії - на них Запоріжжя у темну пору доби. Я обожнюю саме нічне місто, бо воно дуже відрізняється своїми різнобарвними пейзажами через всіляке яскраве освітлення вулиць, будинків і різноманітних установ...

Дивлячись на цю неймовірну красу, навіть не віриться, що нелюди-рашисти можуть її знищити своїми КАБами...((( Але будемо сподіватися, що все буде гаразд!)))

А зараз вірш про моє рідне Запоріжжя вночі:

Гарне моє місто на зорі, а вночі ще гарніше
У наметі з оксамиту та зірок, у неонових вогнях...
Чарівне світло струмує вниз з незвичайних веж,
Що навіть здалеку видно, як маяки у морях!

Снують втомлені авто асфальтовою річкою,
Поспішаючи дістатися скоріше на свій рідний причал.
І оточує місто нас невидимим спокоєм,
Змахнувши натрудженою рукою тривогу і смуток.

Лише тільки двигунів шум лякає тишу нічну,
Та ще пісні солов'їв з гайка чути...
Крізь тюль, що колихнувся, помітно, як чаклує
Над колискою малюка матуся біля стіни.

Вона з усмішкою неземною про щось шепоче ніжно,
Ніби дитя ті слова почує і зрозуміє.
Але тільки оченята прикривши, сопить він безтурботно.
Може, райдужні сни доля йому плете?

І тільки повний місяць пливе велично в небі,
Впустивши білий шлейф на гладь задумливої ​​річки.
Як одноденка-метелик, день канув нині в небуття,
Залишивши думки у людей де солодкі, де гіркі!

П'янить акацій аромат, наповнивши свіжість ночі;
Мане закоханих у рай земний, в загадкову покрову.
А десь там, у густій ​​траві, цикада знову цокоче,
Лякаючи сон, закликаючи сюди чудовий новий день.

Щиро бажаю всім здоров'я, щастя і чистого мирного неба над головою!

ЖИВУ З НАДІЄЮ У СЕРЦІ, ЩО ВСЕ БУДЕ ГАРАЗД!

МИРУ НАШІЙ РІДНІЙ УКРАЇНІ І ЯКНАЙШВИДШОЇ ПЕРЕМОГИ!!!

Дякую кураторам і друзям за підтримку!!!

Валентина Бородай - @tinochka2