Моє місто в 10-ти фотографіях. Осінній Львів

Привіт, друзі! Сьогодні я був у місті, в самому то ж трохи наробив фотографій осіннього (періоду пізньої осені, я б уточнив) Львова. Але спочатку коротко опишу причину, по якій я там опинився. Я приїхав забрати фотографії з роздруку. Ще від тоді, як ми святкували перший день народження Даринки, у нас з'явилася чудова традиція - ми роздруковуємо найкращі дитячі фотографії, зроблені за рік, для альбому, а найкращі розвішуємо на спеціальному мотузочку, прикріпляємо прищепками. Для цієї вибірки стараємося знайти фотографії усіх родичів та друзів сім'ї, що приходять на день народження дитини, щоб йому було цікаво себе знайти разом з іменинником чи іменинницею. Вихожить чималенька пачка фотографій, бо є з чого вибрати, ми завжди з дружиною багато фотографуємо, то й дітей також. Спочатку лише з фотоапарата, а з теперішньої якістю камер на смартфонах і ті, що зроблені телефонами годяться.

Потім у нас з'явився Маркіян, але по суті це нічого не змінило, бо у них з Даринкою між днями народження лише п'ять днів різниці на початку січня, то ми їх святкуємо разом. А от Максим вирішив "поламати" нам цю ідилію і з'явитися на свят швидше, у листопаді 😄. Ну, що ж це привід роздруковувати фотографії частіше)).

Раніше я робив замовлення через інтернет і його присилали поштою, але цього разу дружина із своїх міркувань хоч і надіслала фотографії на роздрук електронною поштою, але за ним треба було їхати особисто, та ще в центр Львова, а не ближче до нашого села)). Але зрештою це сьогодні дало мені можливість прогулятися по майже безлюдному пізньоосінньому центру. Я не дуже люблю ці юрби людей в центрі Львова, які там є зазвичай, то ж я сьогодні просто насолодився цією прогулянкою, нехай у мене і не було надто багато часу, але приїхав тролейбусом майже до місця призначення і мав хвилин десять, щоб пройтися і відчути цю тягучу атмосферу пізньої осені, відчути циклічність історії, відчути легкий жаль від того, що ця краса може зникнути в один момент (я не маю великих ілюзій щодо того, що росіяни не нещитимуть те, що пережило кілька століть, що їм до каменю, якщо їм байдуже на людські життя), коли зіб'ється з курсу випадкова ракета чи дрон або не випадкова, а запрограмована чиюсь засліпленою ненавистю волею). І всі ці засипані опалим листям вулиці дуже красиві, навіть коли день не сонячний, а похмурий і холодний. Але завжди можна зігрітися чимось іншим, наприклад теплою посмішкою випадкового прохожого. Або гарячою кавою 😊.

А це, власне, ті фотографії, за якими я і приїхав:

Ну і як без фото оперного?