Святвечір

Сьогодні був Святвечір. Це надвечір'я Різдва, і святкову вечерю, яка відбувається тоді, треба обов'язково провести разом із родиною (якщо обставини дозволяють звісно, бо у умовах війни багато чоловіків і чимало жінок святкують Різдво і Святвечір разом із побратимами і посестрами). Відколи я одружився, то на Різдвяну вечерю ми з сім'єю (яка щокілька років збільшується) їдемо до її мами в рідне місто дружини Яворів, за винятком 2022 року, те Різдво я взагалі провів не вдома. Цього року традиція не змінилася.

То ж для святкової вечері потрібно приготувати 12 пісних страв, і хоча їх ніхто точно не підраховує, але приблизної кількості намагаються дотриматися. Я залагодив свої робочі справи в першій половині дні і потім взявся допомагати дружині та тещі. В основному я наглядав за Максимом, але дещо я допоміг приготувати, зокрема кутю. Я роблю це часто, майже щороку і найголовніше - це потерти в макітрі мак (його перед тим потрібно запарити).

Основою куті є каша з пшеничних зерен і вона була варена. Але всі інгредієнти я додавав сам. Крім маку, я ще начистив, порізав і підсмажив волоські горіхи.

Також до куті у мене іде мед (сьогодні був гречаний), курага, родзинки та чорнослив. В моїй родині ми ще халву додаємо, але тут не люблять цього інгредієнту.

А ще я приготував десерт (на Різдво): перемастив вареною гущенкою вафлі - свій улюблений десерт. Мені трохи допомагала Даринка:

А ще я бігав по місту і шукав печериці для нової страви, яку хотіла приготувати для святкової вечері дружина - з тушеної капусти, квасолі-яська та власне печериць. Печериці я зрештою я знайшов в АТБ, а страва виявилася дуже смачною. На фото вона найближче до спостерігача:

А ще тут є вушка, мариновані білі гриби, вушка з грибною начинкою, пісні голубці, кутя, узвар та запечена риба. Потім на столі ще з'явилася грибна підливка - мачанка, вареники з картоплею та квашеною капустою, смажена риба, оселедець.

Ми ще не встигли повечеряти, як почали приходити колядувати діти. То ж ми як тільки повечеряли, то пішли трохи поводити своїх - Даринку і Маркіяна і їхню двоюрідну сестричку Меланію. На вулиці саме політував легкий сніжок - ідеальна різдвяна погода. А купа дітей на вулицях (молодші, як наші - у супроводі дорослих) ще більше зміцнювали атмосферу Різдва.

А ще ми на вулиці зустріли різдвяний вертеп:

Ми дуже довго не ходили, бо молодші діти швидко втомилися. Можливо Даринка ще б ходила, але не заперечувала коли ми пішли додому. А от ми у дитинстві по кілька годин колядували, бо тільки так ми могли трохи заколядувати собі трохи грошей на якусь річ, яку нам не могли купити батьки. Зараз же діти більше ідуть за емоціями, поки малі, тому і викладаються більше. Бо старші іноді просто відбувають номер і стараються мало. Але тоді справді потрібно обходити дуже багато будинків, бо таким от "відбувайлам" і менше дають. Я точно 😉 (хоча у нас вдома набагато менше колядників, ніж тут, на малій батьківщині дружини).