Важкий день. Обстріл Львова
Привіт, друзі! Сьогодні у мене був емоційно важкий день. Так співпало, що в день Даринчиної операції клята москалота вирішить обстріляти Львів. Тільки вчора була Полтава з величезною кількістю жертв (понад 50 вбитих та близько 200 поранених), ввечері вони ще поцілили авіабомбою в університет в Сумах (це що новий тренд у них чи що?).
То ж прокинулися ми з дружиною о шостій ранку від дуже гучного вибуху. Це не було дуже близько від нас, приблизно 10 кілометрів по прямій, але ми його дуже добре почули. Одразу ж пролунав ще один вибух. Ми зірвалися з ліжка і дружина побігла з малим в коридор і старших дітей також підняла. Трохи згодом почувся третій вибух, трохи слабший. Я припускаю, що це міг бути збитий шахед, уламки якого впали на будинок. Але перші два вибухи то були прильоти "Кинджалів", як ми потім прочитали. (Хоча знайомі кажуть, що їх просто збили над будинками, так що ця інформація може ще мінятися кілька разів, але це на важливо, важливо ж лише те, що проти нас ведеться геноцидна війна).
Руйнування були жахливі, оскільки там дуже щільна забудова, це майже центр міста, неподалік від Залізничного вокзалу. Загинуло семеро людей, понад 70 в потрапило в лікарні з різними ступенями важкості травм, за життя деяких лікарі борються ще. Але найбільше вразила трагедія батька, який втратив дружину і трьох дочок! Це просто у голові не вкладається, просто уявив себе на його місця і ноги підкосилися. Кляті виродки! Хочеться обзивати безкінечно ту мразоту, але що це дасть. Їх треба лише винищувати, бо вони винищують нас. Це війна на знищення, вони не залишать нас у спокої ніколи.
Тут не можна піддаватися емоціям, як бо це не було боляче. А які у нас є ще варіанти? Жити, працювати чи воювати (тут вже як комусь пощастить), донатити, вбивати росіян, хто що може.
А цілий день провів з донечкою, ми виїхали з дому о десятій повернулися в шостій. Було важко, спекотно, ще й очікування на операцію та під час неї (це був наш перший наркоз, хоча ми всі аналізи поздавали), у нас все добре, але вражень та емоцій у мене назбиралося багато, а зараз навалилася якась емоційна втома від усього цього і ми ще й не виспалися усі нормально, а ще ввечері довелося в аварійному темпі зробити хоч частину робити, яку я вдень не міг зробити (не встиг майже нічого звісно), то ж завтра сподіваюся написати більш докладний допис власне про операцію і дуже сподіваюся, що цієї ночі обійдеться без масових пусків. Всім добраніч!
P. S. Яблуня росла на території лікарні. А фотографій ракетного удару я не став вставляти з інших ресурсів, мабуть усі їх бачили. А хто не бачив, той легко знайде в мережі.
Не знаю що написати, цілий день усі бачили ці страшні кадри але писати про це можуть мабуть дуже сильні духом. Зараз перед очима стоїть той чоловік який лишився без сенса життя. Сльоза у очах у горлі комом стоїть біль за усіх українців, але діти...я вже не одноразово думала що...якщо що то хтось прожив життя, але діти...у них усе попереду, усе уперше. В інсті поширюючі російські злочини не може нічого писати крім... НЕНАВИЖУ І НЕ ПРОБАЧИМО! Хочеться щоб той біль, страх, усі жахи у яких ми живемо (а когось вже немає, бо вбиті цими виродками) повернулися їм у 1000 разів.
Дуже шкода що ваша сім'я пережила такий стрес, ще й у такий важкий день. Підтримаємо завтра хвилину мовчання за загиблих.
!upvote 15
💯⚜2️⃣0️⃣2️⃣4️⃣ Participate in the "Seven Network" Community2️⃣0️⃣2️⃣4️⃣ ⚜💯.
This post was manually selected to be voted on by "Seven Network Project". (Manual Curation of Steem Seven).
the post has been upvoted successfully! Remaining bandwidth: 40%
Your post has been rewarded by the Seven Team.
Support partner witnesses
We are the hope!
дійсно "Хочеться обзивати безкінечно ту мразоту, але що це дасть"... це просто тероризм, а не війна. Навіть воювати не вміють - одна лиш підлість, війна на полі бою, а не бомби на міста. Як в тих хто планує, закладає, запускає...як в них так виходить...
Згодна на всі 100! Безчесне знищення українців😔
Останім часом важкувато с емоціями справлятися. Коли бачиш таку картину де загибелі людей с безліч понівеченими життями. Усвідомлюючи що проблеми то такі дрібнички які вирішуються, а життя людини без край важливіше
Так, ми часто забуваємо про це і скаржимося на справді дрібниці, навіть сваримося і псуємо стосунки з родичами та найкращими друзями через справді неважливі речі. А потім раптово стається трагедія і ми спустошені втратою і тим, наскільки ми буди дріб'язковими. Але переважно ми усвідомлюємо це занадто пізно, мабуть це людська природа за замовчуванням((
"Доброго вечора, друзі! 😊 Сходьте зі мною в це важливий пост і дайте підтримку автору у такий складний час для нього та його сім'ї. 👍 Його розповідь про війну на знищення та особистий досвід захоплює серце, але й просить від нас дії. Давайте нам допоможемо йому відчувати нашу підтриму і згоду! 💪 А ще мені дуже потрібна ваша допомога! 🙏 Бойкуся просити, але сьогодні ми з командою працюємо над розширенням екосистеми Steem. 🌱 Вийдіть зі мною на стежці свідка xpilar.witness і візьміте участь у голосуванні за нього тут: https://steemitwallet.com/~witnesses. 👉 Ваш голос допоможе нам продовжувати працювати на розвиток та успіх спільноти Steem. 🌟 Ласкаво просимо до цієї важливої розмови!"