"My photo memories" contest #23 ||| Конкурс "Мої фотоспогади" №23 Анечка – це Ванечка – лише дівчинка... Спогади про сина.

Всім привіт!

Я знову беру участь у конкурсі спогадів і буду вдячна за кожен відгук, за кожну відчинену душу, здатну співпереживати... Рівно через день буде земний день народження мого улюбленого синочка Ванечки, він народився п'ятого липня 1983 року. Ванею ми назвали на честь діда Вані - батька мого чоловіка. Дідусь Ваня мріяв про онука, а в нього було на той час уже дев'ять онучок - одні дівчатка... І тут народжується перший онук - такий довгоочікуваний) От і вирішили ми з чоловіком зробити дідові подарунок, назвати його ім'ям свого синочка. Коли дідусь до нас приїхав, він боявся взяти його на руки - в очах були сльози... Ванюшка ріс сміливою, швидкою і життєрадісною людиною. ми всі були закохані у його почуття гумору. Маленьким він не знімав пілотку із зіркою, під подушку ховав пістолет, чим радував діда – дідусь Ваня дійшов до Берліна під час ВОВ. Онук був для нього як його продовження. Якщо Ванечка падав, розбивав чоло чи коліні - ніколи не плакав, говорив: "Я солдат"...)) Виріс він непомітно, закінчив школу, інститут, працював на відомому всьому світі сьогодні - комбінаті "Азовсталь", якого сьогодні немає на карті міста ... Одружився на дівчинці з нашого двору. Він був високим - у свого батька, мого чоловіка, а наречена була мала - з грецької родини. У нас у Маріуполі було багато греків, пам'ятаю завідував освітою у місті – Савелій Хараджа – грек із грецького хутора.

Після весілля минуло 14 років, а дітей ніяк у молодої родини не було... Куди вони тільки не їздили, вже Ваня хотів усиновити дитину, як Ірочка завагітніла та народила дівчинку. Ім'я вигадував мій син, він сказав, що буде ім'я без літери В. Він – Ваня, а буде – Аня) Син мій був присутній під час пологів, довелося робити кесарів розтин.

Іра ще спала, тож першим у руки взяв доньку – Ванечка. Коли ми в нього запитали, на кого дочка схожа, він відповів: "На мене. Ванечка - тільки дівчинка")) Ось ці пам'ятні фото, тут Ванечка живий, він фотографує доньку, возить її в колясці, спілкується з нею.

На цьому фото ми забираємо невістку з донькою з пологового будинку. Пологи приймала моя подруга, разом із нею ми на фото. Я ліворуч, подруга в білому халаті - лікар)) Ванечка, невістка з Анюткою. Я таким щасливим сина ніколи не бачила)

Недовго тривало щастя спілкування, коли Ані виповнилося 4 місяці - Ванечка помер (онко легень)

А далі тривало життя без Ванечки... Ми всі намагалися бути поряд, відчуваючи, що в Анечці - залишилася частина Ванечки... Це їй рік, вона сидить у мене на подвір'ї, зараз немає ні дома, ні подвір'я...

Тут Анютці 2 роки, вона працелюбна, сама миє посуд, навіть допомагає мамі мити підлогу.

У три роки Анечка разом з мамою, бабусею та дідусем пережили війну: будинок зруйнований і знесений... Хоча Ванечка, будучи важко хворим - онко, після хімії сам особисто зробив євро-ремонт у квартирі...до смерті... Нічого для його доньки не залишилося на згадку ...

Живуть і онука, і невістка з батьками зараз у грецькому селі поблизу Маріуполя, щоб ближче до моря – Анечка тільки біля моря не кашляє.

Усі намагаються скрасити дівчинці спогади про вибухи, про те, як спали всі на підлозі в коридорі в квартирі на першому поверсі з вибитим склом... Дідусь намагається замінити тата, весь час опікується дівчинкою, грає з нею багато. Мама теж привчає Анютку бути самостійною, возить її на пірс, їздять весь час до моря, ходять у вихідні до церкви, вчить доньку молитися за тата, свято зберігати альбом із його фотографіями, який їм вдалося врятувати перед тим, як виїхали... Виїхали вчасно , тому що відразу ж було потрапляння саме в їхній кут будинку.

Внучка підростає рік за роком... Це продовження мого синочка. Він тепер в Анечці. Як і сказав тоді: "Анечка - це Ванечка - тільки дівчинка"...

Як і тато Ванечка, Анютка любить тварин, у них вдома живе три коти, вона всіх годує сама, доглядає їх...Вже доросла, їй 1 серпня буде 5 років...

Анютка, як і Ванечка, комунікабельна та товариська. Це вона серед діток у дитячому садку, повернулася на своє ім'я ... любить фотографуватися і робити різні пики)) Ваня теж любив гуморити, навіть мої друзі любили з ним спілкуватися - він жартував з серйозним обличчям)) І від цього було ще смішніше. Зараз так робить Анютка...

Ось така у нас Анечка - "Ванечка, але дівчинка")) Ми завжди пам'ятаємо цей жарт, особливо коли бачимо характер дівчинки і навіть багато звичок Вані тепер є і у Ані)

Анечка з мамою - парафіяни церкви, тепер вони щотижня причащаються у тому храмі, в якому відспівували папу... Ванечку. Душі не вмирають, думаю що Ванечка щасливий, що його частка залишилася на землі...

Анютка схожа на Ванечку і зовні, і така ж доброзичлива, має багато друзів-товаришів. Зараз вона ходить у садок та займається у школі мистецтв, вчиться малювати, співати, декламувати вірші зі сцени.

Тут на фото ми в гостях у сватів, приїхали з донькою та онуком моїм старшим відвідати молодшеньку внучку) Я з невісткою та онукою, поруч мій онук Данилко, він нас привіз на своїй машині...Свати зустріли нас чебуреками – це з національної страви. Анютка показувала мені альбом із фотографіями папочки Ванечки, вона так і говорила: це мій рідний татко Ванечка, чому в мене наверталися сльози...

Мої улюблені онуки...

У кожен земний день народження я присвячую вірші своєму улюбленому синочку (ми з ним спілкувалися російською), він помер до війни... Сьогодні земний день народження мого синочка Ванечки, йому було б 5 липня 41 рік... Помер у 36 років - онко ...

Пам'ятаю завжди, бо таке не забувається...
СИНУ

Вспоминаю горький свой урок:
Обгорела часть души под кожей...
Оторвался от неё сынок,
Тот, что в мире был всего дороже.
Тот, что был - как ангел во плоти,
Для меня - Всевышнего награда.

Ванечка умел слова найти,
Поддержать меня в обломках ада...

Не умел он злиться на других,
Не ворчал, не обвинял кого-то.
Был улыбчив, дружелюбен, тих,
И в глазах - участие, забота.
Вечерами гнёздышко "латал",
Боль терпел, не выдавая муки...

Все вздыхали: "Парень - идеал,
Чудо-сердце, золотые руки..."

Дочку нежно прижимал к себе,
Для неё всегда искал минуту.
Отчего так вышло по судьбе,
Что пришлось расстаться почему-то...
Ванечка, Ванюшка, мой Ванёк...
Рано ты ушёл - сгорел без правил...

Лучший в мире, солнечный сынок...
На кого же ты меня оставил...

Підай, Господи, залишення гріхів усім, хто раніше пішов у вірі і надії воскресіння...

Буду вдячна всім, хто згадає мого синочка добрим словом...

Ольга Зоря