Оленя или ОЛЯненок...в ці передсвяткові новорічні дні...

Усім привіт!

Вирішили разом із онукою створити мені новорічний настрій) Спаленка, яку я знімаю у сватів, маленька, але в маленькій кімнаті легше навести затишок... Для початку онука купила мені гірлянду і причепила її на карниз і спустила по шторі. Увечері добре виглядають вогники ... На душі відразу веселіше якось ...

Ось такого подарувала мені гноміка у костюмі діда Мороза) Це свічник. А ми знаємо, щоб спалити свій смуток, потрібно дивитися на вогонь свічки, він творить чудеса)

Тепер мою сіру і убогу спальню прикрашає ось така настільна ялинка ... Я теж у Маріуполі завжди купувала на Новий рік ялинкову гілку з шишками і ставила на стіл у вазу, прикрашаючи гілку бусинками гірлянди ... Це було красиво та оригінально. А тепер - ось така ялинка на столі у мене)

Коли ліхтарики змінюють колір, моя спальня теж змінюється, як у казці.

Ще у мене на столі стоїть ось такий сніжний букет із квітів бавовни, він дуже схожий на букет зі сніжків)) Оригінально і так по-зимовому чарівно)

Але головний сюрприз для мене було це оленя... Він такий милий, славний... Чому сюрприз? Мене на поетичному порталі жартома прозвали друзі ОЛЯненок...Так що новорічний сувенір - іменний))

Я завжди всім радила радіти маленьким радостям... Ось і сьогодні дивлюся з радістю на цей букетик і на цього милого оленя, ніби вони прийшли мене рятувати, витягувати з суму, що застоявся...

У мене на поетичному порталі довгий час замість моєї фотографії було фото оленя, не цього, що мені зараз подарували, а з інтернету:

Пам'ятаю, як уже давно мені навіть один поет із нашого поетичного порталу у відгуку присвятив вірші та виставив їх на своїй сторінці -
Оленя
Євген Хаванський
Відгук на «За тими ж нотами...» (Ольга Зоря)

Оленя
Переклад:

Я знаю, що в тобі живе недаремно,
Від тортур життя щиро рятуючи,
Те саме боязке оленя травня,
І це визнають твої друзі.
Він беззахисний, але і як сильний,
Буває часто, що сльозою проллється,
Зате, коли рядком розіллється,
Прекрасним складом нас пестить він.
Тож нехай він у тобі живе завжди!
І ці рядки - трепетні лані,
Твої наповнивши творчі долоні,
З тобою не розлучаються ніколи!

Ось так і живемо, пишемо вірші, в яких я наче на іншій планеті. Це планета Любові, де немає нічого земного - територія для землян, немає боротьби за владу і немає дорогоцінного нічого, ніж дружелюбність, взаємна повага і прийняття всього того, що нам подарував Всесвіт на нашу мить життя...

Ольга Заря
Зимний одуванчик

Всё не вечно в мире – это значит,
Расставанья – тоже не впервой,
Но под снегом хрупкий одуванчик
Поднимает землю головой.
Семена уснувшего левкоя
Этим пылом так возмущены,
Не поймут: «Да что это такое?
Мы смиренно подождём весны»...
Распрощаться с летом может каждый,
Затерявшись в зарослях репья.

Но пробьются к солнышку однажды
Одуванчик зимний... ты и я...

Дякую всім, хто заходить до мене, читає мої дописи, це піднімає мені настрій, це і є дружба, коли в біді не кинуть і зайвого не спитають ... Як у пісні про друзів ... З новорічними святами вас усіх! Будьте щасливі і знаходьте щодня для себе маленькі радості ... З них складається щастя ...

Перед сном говоріть лише два слова: ПРИЙМАЮ і ДЯКУЮ ...

Ваш ОЛЯненок - Ольга Зоря