#CLUB7575 THE DIARY GAME: 22.04.2022: нічні жахіття

Доброго вечора, ми з України!!!

Почну мабуть з меншої біди. Тай бідою це вже не можна назвати. Просто проблема, або вже затрати.

Три дні назад знову пропав інтернет. Зранку я пройшов всі стадії прийняття. Короче кажучи вже змирився. Нічний недосип дав про себе знати. Та й після таких обстрілів даремно було розраховувати на лагодження зв’язку. Вчора вже набридло тинятися без діла, вирішив набрати службу підтримки. Заявку прийняли, пообіцяли передзвонити. Набрав мене вже саме той майстер, котрий підключав інтернет, та лагодив розрив. Попросив подивитись на індикатори, які із них саме горять, адже з його слів – лінія повинна бути справна. Тут ждав мене сюрприз – на роутері не горіла жодна кнопка… Майстер, сказав що не біда – підключай на пряму дріт до компьютера. Сказав що через півгодини вони змінять налаштування і все буде гаразд. Але обіцяний гаразд так і не настав.

Вже сьогодні я набрав саме майстра. Він знову був здивований що не спрацювало. Сказав, що ремонтники зможуть приїхати лише в понеділок. Я спросив де в місті можна купити роутер. Мені підказали адресу.

Зрештою той магазин закрили для евакуації, але на щастя вдалось врешті купити і майже поруч. Взяв точнісінько такий самий.

Перший раз купував з переказом коштів на картку в магазині ))… Але такі часи, картки не приймали.

Дома вже підключив роутер та набрав майстра. Запитав, можна щось зараз зробити. Відповідь була – так. Треба було тільки продиктувати йому нову МАК адресу роутера. Через п’ять хвилин я вже був на зв’язку з усім світом. Більше всього не хватало денного обзору становища на фронті від Цензор.Нет. Прочитав про зміни на стімиті

А це вже мій роутер в роботі. Батьки просили накривати на ніч моє обладнання. Мовляв, у нас режим світломаскування, а в тебе під вікном ціла гірлянда блимає. Вирішив заклеїти все «сяйво» липкою стрічкою. До речі хто знає як називають ізолєнту?_)))

Сьогодні вечір буде в компанії навушників та планшету. До речі, з навушниками вже сплю з початку вербної неділі. Нервова система просто не видержує всих тих пострілів. Днем їх мало, та і якось вони частково зникають у міському шумі. Вночі все навпаки. Нечутно ні шелесту. Жодна собака не гавкне, хоч їх бігає без прив’язу до хіба та більше. І тут залп… кожного разу здригаюсь.

А так вмикаю в телефоні релаксуючу музику, навушники в вуха та намагаюсь заснути… Намагаюсь… так минають дні в очікуванні. У багатьох вже поопускались руки… У кожного своя стадія прийняття цієї війни на виживання для української нації.

Отже тримаємось та віримо в ЗСУ. Все буде Україна.