CLUB100. The Diary Game 3 : Date 22.06.2022. Їдемо далі...

Вже під ранок наш автобус дочекався своєї черги на перевірку документів. На польському кордоні все пройшло досить швидко.

В автобусі зібрали наші паспорти, потім за кілька хвилин занесли назад і роздавали назад. Після чого була перевірка документів вже на українській митниці.

Там процедура проходила трохи інакше. Нас попросили вийти зі своїми документами з автобуса та піти до будівлі. Там уже звіряли особу з даними на документах та пробивали по базі даних.

Але й ця процедура не зайняла багато часу. Щоправда, там не обійшлося без нюансів, трьох людей з нашого автобуса не пропустили в Україну, але на їхнє місце взяли інших людей. Мені поміняли сусіда.

Дівчинка 38 років поверталася з Катовіце до Запоріжжя до свого чоловіка, який повернувся у відпустку на десять днів. Не повірите, вона везла йому берці... хоча судячи з розповідей по телебаченню наші військові ні чого не потребують.

Насправді ж все не так вже й райдужно... Сумно...

О десятій ранку нас висадили у Львові на автовокзалі. Далі треба було діставатися своїм ходом. Добре, що залізничний вокзал знаходиться поруч.

Ми пішли купувати квитки Львів-Запоріжжя. Найближчий поїзд був на 12:30, вартість якого становила 660 гривень. Купили, сіли на потяг, рушили.

З нами у купе їхала дівчина з Німеччини, теж до свого чоловіка на кілька днів. Наслухалася в дорозі кілька доль, кожна історія унікальна і частково сумна, але це життя...

На довгій зупинці дівчата збігали за пивом, купили кілька баночок, розмови потекли струмком. Грані стерлися і все таємне вилилося назовні. Ех... жіноча доля...

Вранці прибули на залізничний вокзал у Запоріжжі, обмінялися контактами, попрощалися. Ну а я викликала таксі і поїхала за адресою, де прихистили мого дідуся. Треба діяти, бо нехтувати часом не варто.