Уривок із книги Ендрю Петтіґрі «Книга на війні», що вийшла у видавництві Лабораторія

Книги і війни. Перші належать до найвидатніших винаходів людства, другі — до найстрашніших. «Книга на війні» розповідає про дивовижні факти формування писемної культури під впливом масштабних збройних конфліктів. У великих війнах XX століття книжки й бібліотеки були не тільки важливим джерелом інформації, потрібної науці, розвідці й картографії. Вони ще й виражали суть суспільств, які намагалися побудувати воюючі країни. Вінстон Черчилль вважав, що у війні варто битися, «щоб затвердити на непорушній основі права людини. Війна — за ствердження й відновлення людської гідності». Йшлося про питання, що визрівали в 1930‑х роках. Франклін Рузвельт, коментуючи жах, що охопив американців після спалення нацистами книжок у 1933 pоці, висловив ту саму думку з властивим йому красномовством: «Книжки неможливо знищити вогнем. Люди помирають, а книжки живуть вічно. Ніхто й ніщо не зможе постійно тримати думку в концентраційному таборі. Ніхто й ніщо не забере у світу книжки, що втілюють вічну боротьбу людини проти будь-якої тиранії. Ми розуміємо, що на цій війні книжки — це зброя». Ця думка, скорочена до тези «Книжки — це зброя на війні ідей», стала девізом Американської ради книжки під час війни, вповні розкривається у книзі історика Ендрю Петтіґрі, що нещодавно вийшла друком у видавнитцві Лабораторія.